Перегляд вистави "Ідіот"

Проект «АRТ-ПОРТАЛ» кафедри світової літератури та теорії літератури продовжує допомагати студентам ФІФ долучатися до класики, і цього разу 31п група та доцент О.М. Костюк готові поділитися враженнями від нової 4-годинної вистави «Ідіот» Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. 

31п_-_ТФ-Идиот-12дек2018.jpgЦе авторське інсценування класичного роману Федора Достоєвського, здійснене Юрієм Одиноким – режисером, кожен новий твір якого незмінно збирає аншлаги і користується успіхом у критиків. (До речі, Одинокий уже звертався до творчості Достоєвського в 2004 році, поставивши на сцені театру імені Франка «Братів Карамазових». Вистава тоді зібрала вісім статуеток престижної вітчизняної премії «Київська Пектораль»).

 


4.jpg       Роман «Ідіот» нині не вивчається текстуально ні у школі, ні у ВНЗ, але багатьох до ознайомлення з ним підштовхнув відомий серіал з Євгеном Мироновим у головній ролі (реж. Володимир Бортко, 2003). 
В театрі ми відчули пронизливу відвертість пораненої душі, притаманний героям Достоєвського надрив, психологічну глибину, повагу авторів вистави до першоджерела, абсолютно органічний український переклад.
У рецензіях на нову виставу критики відзначають зміну акторських поколінь франківців. Молодь справді продовжує традиції психологічного театру, граючи душевні страждання, моторошні таємниці, інтриги та пронизливі сповіді. Особливо це стосується виконавців ролі Мишкіна – засл. арт. України Олександра Печериці, ролі Рогожина – засл. арт. України Дмитра Рибалевського та засл. арт. України Анжеліки Савченко, нової прими театру, яка грає Настасью Пилипівну. 
Вражає художнє оформлення сцени. Олександр Друганов сміливо користується сучасними мультимедійними засобами. Під час дії рухається поїзд, у якому на початку Мишкін знайомиться з Рогожиним, «реально» печуть в буржуйці картоплю, палають 100 тисяч, які має голіруч вихопити Ганя Іволгін, літають в небі птахи. А художник по костюмах Наталя Рудюк демонструє справжню любов до старовинного одягу. Кожна сукня, сюртук, шинель зроблені дуже ретельно – з безліччю дрібних деталей, вишивок, оздоблень, кажуть, навіть натурального хутра для шуб. З усього цього постає історично колоритний образ епохи: її звичаї, цінності, стиль життя різних верств населення.
Видовище цілковито захоплює, заворожує. А виходиш у фойє з тяжкими думками про людину і світ, а ще – відчуваєш, наскільки болісно актуальним нині залишається роман, написаний 150 років тому.